Марина Владі померла у 88 років: згадуємо життя легенди французького кіно

Марина Владі належала до тієї рідкісної категорії артисток, чиє життя саме по собі могло б стати сценарієм. Народжена у Франції у родині російських емігрантів, вона рано вийшла на сцену, у дитинстві навчалася балету, а вже в 11 років почала зніматися у кіно. За свою кар’єру Владі зіграла у понад 80 фільмах, працювала з найвідомішими режисерами Європи та залишилася помітною постаттю не лише у французькому кінематографі, а й у культурному житті другої половини XX століття, про це розповіло видання Le Monde

Дитинство серед мистецтва і перша роль в 11 років

Майбутня зірка народилася 10 травня 1938 року у Кліші під Парижем. Її справжнє ім’я — Катрін Марина де Полякофф-Байдарофф. Її батько Володимир був оперним співаком, а мати Міліца — балериною. Родина перебралася до Франції після революційних подій і Першої світової війни.

У Марини було три сестри — Ольга, Тетяна та Міліца, і всі вони обрали творчі професії. Під сценічними іменами вони стали відомі як «сестри Полякофф». Саме родина дала Марині перший сценічний старт, спочатку вона навчалася у балетній школі Паризької опери, потім дуже швидко змінила танцювальний майданчик на кінознімальний.

Її кінодебют відбувся 1949 року у фільмі Жана Жере «Літня гроза». Марині було лише 11 років, а вже за кілька років вона отримала премію Сюзанни Б’янкетті як одна з найперспективніших молодих акторок за роль у драмі Андре Каєтта «Перед потопом», про це йдеться у матеріалі видання BFMTV

Від «Принцеси Клевської» до Каннської нагороди

1950-ті стали для Владі часом стрімкого професійного злету. Вона працювала у Франції та Італії, знімалася у відомих режисерів і поступово відходила від образу юної красуні, який їй наполегливо пропонували на початку кар’єри.

Особливим етапом стала «Принцеса Клевська» Жана Деланнуа, де Владі зіграла головну роль. А 1963 року її талант отримав міжнародне визнання, бо акторка здобула приз за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі за фільм Марко Феррері «Подружнє ложе», розповіло видання Le Monde

Її фільмографія поступово ставала дедалі різноманітнішою. Вона працювала з Орсоном Веллсом, а 1967 року стала центральною героїнею стрічки Жан-Люка Годара «Дві чи три речі, які я знаю про неї». Владі однаково органічно почувалася і в авторському кіно, і у популярних фільмах, адже не боялася змінювати амплуа.

Кохання, Володимир Висоцький і життя між двома країнами

Особисте життя Марини Владі було не менш насиченим, ніж її кінокар’єра. У 1955 році, коли їй було 17, вона вийшла заміж за актора та режисера Робера Оссейна. Подружжя мало двох синів, а сама Владі знялася у кількох його фільмах.

Після розлучення вона вийшла заміж за авіатора Жана-Клода Бруйє, з яким народила свого третього сина. А 1960-ті принесли в її життя одну з найвідоміших історій кохання — стосунки з поетом, актором і співаком Володимиром Висоцьким.

Вони одружилися у Москві і Владі жила у СРСР до смерті Висоцького 1980 року. Їхні стосунки стали важливою частиною її подальшої творчості, бо 1987 року вона видала книгу «Володимир, або Перерваний політ», присвячену чоловікові. Пізніше ця історія була перенесена на театральну сцену.

Після Висоцького поруч із Владі був лікар-онколог Леон Шварценберг, із яким вона прожила багато років. Разом вони займалися громадською діяльністю та підтримували людей, які опинилися у складних соціальних обставинах, розповіло видання Cinefil.

Музика, книги та громадянська позиція

Марина Владі ніколи не обмежувала себе лише кіно. Вона співала разом із сестрами, записувала платівки, грала у театрі та писала книги. Загалом її творчий доробок охоплював не лише десятки кіноролей, а й численні літературні роботи.

Вона також була відома активною громадянською позицією. 1971 року Владі підписала «Маніфест 343» — публічну заяву французьких жінок на підтримку права на аборт, також долучалася до кампаній на підтримку права на житло, виступала на захист бездомних і людей без документів, а разом із Леоном Шварценбергом підтримувала низку соціальних ініціатив, про це йдеться у матеріалі видання Gala.

У 1980-х Владі стала рідше з’являтися на великому екрані, натомість більше працювала у театрі та займалася літературою. 2005 року вона опублікувала мемуари «24 кадри на секунду», у яких відверто розповіла про кіно, кохання, материнство та людей, які визначили її життя.

24 вересня 2026 року її родина повідомила про смерть акторки у віці 88 років. Владі пішла з життя у власному будинку, поруч із близькими та тваринами. Її діти назвали прожиті нею роки «довгими та прекрасними, сповненими життям», йдеться у матеріалі видання Malay Mail.

Її історія залишається значно більшою за список ролей, адже це історія жінки, яка ще в юності опинилася у центрі європейського кіно, а згодом сама визначала, якою буде її наступна роль на екрані, сцені чи поза ними.